Діяльність організації
Бібліотека
Медіатека
ПІДСУМКИ РОБОТИ НАД КНИГОЮ Е. ПІНЬКОВСЬКОЇ «ДУХОВНЕ МАТЕРИНСТВО»
У 2024 році на практичних заняттях з опанування методики самопізнання і самовдосконалення Емми Піньковської група Товариства культури «Світло» читала й обговорювала книгу «Духовне материнство».
У цьому матеріалі наводимо цитати з книги, які при цьому прочитанні (оскільки кожна з нас читала книгу не вперше) найбільше сподобались і змусили нас замислитися про щось особливо.
Чимало у книзі Емма Піньковська пише про важливість періоду внутрішньоутробного розвитку дитини і культури поведінки її батьків в цей час. Ось одна з таких цитат: «Хвороби і хворобливі стани у різні періоди вагітності обов’язково залишають слід на формуванні одного з чотирьох тіл дитини. Після народження ціле життя може бути витрачене батьками на зцілення їхнього чада від придбаної внутрішньоутробно хвороби.
Духовне материнство й батьківство передбачає збереження і примноження у своїх нащадках здоров’я в тілі, доброти в душі і чистоти в дусі.
Там, де суспільна мораль допускає наявність слабкості і хворобливості під час вагітності у жінки, нація (чи народ конкретної країни) стає теж слабкою» [1, с. 105].
Для того, щоб дитина росла здоровою, в родині має бути гармонійна аура і панувати любов. В главі «Коли немовля нездорове» акторка пише, що «треба пам’ятати, що гармонія в аурі родини порушується при потраплянні вірусу роздратування чи бактерії невіри чи мікробу образи.
Ці віруси, мікроби, бактерії, що заселилися одного разу в домі, у найнесподіваніший момент зберуться з силами і нападуть на найбільш беззахисного члена родини. Частіше за інших ним стає немовля. Чому воно стає беззахисним? А як інакше, якщо в родині роздратований батько зайнятий лише собою і своєю дріб’язковою справою, яка спровокувала його стан роздратування? Кількість енергії любові у будь-якої людини, якщо вона допускає роздратованість, завжди зменшується…
Якщо в домі з’явиться роздратований батько, то, як наслідок, виникне ображена мати. …такі батьки, не підозрюючи, створили ситуацію, у якій дитина опиниться у невластивій для неї аурі. Одразу у середовищі, де стало менше по кількості і гірше по якості любові, почнуть свій вплив солдати (віруси і мікроби), сповнені енергією злоби» [1, с. 107]. Про такі причини хвороби наших дітей ми дуже рідко замислюємось. Зі спостережень за своїми дітьми, можу сказати, що забезпечення їм умов для спокійного видужування (достатній сон, непереобтяження їжею, ліками, тиша, свіже повітря, захист від сильних емоцій) значно скорочують час цього періоду і зменшують складність протікання хвороб, які сезонно приносяться зі школи.
Ще одна з моїх улюблених цитат з книги: «Вдивляйтесь, уважні й відповідальні мами й тата, в риси характеру і поведінку своєї дитини, і памятатйте – це дзеркало, що відображає ваші внутрішні чесноти і недоліки. Памятайте, що посієте в душі і розумі у свого чада, то і будете пожинати на старості років» [1, с. 110] . Вона нагадує мені про трюмо, в яке я зараз маю змогу щодня розглядати усю палітру своїх як вад, так і чеснот. Не сказати, що цей процес роздивляння себе з усіх боків завжди приємний, але розуміння, що своє відображення в дітях можна і треба покращувати робить життя цікавим і наповненим сенсом.
- Про свій дух людина зобов'язана сама піклуватися»[1, с.13]. У цій думці для мене, з одного боку, дуже важлива деталь для самопізнання й самоудосконалення, а з іншого – вказівка про те, куди я та інші батьки не мають втручатися у вихованні дитини, а де – маю докласти всі необхідні зусилля.
- «Ображається, як правило, та людина, яка сама дозволяє собі кривдити когось» [1, с.47]. Це аксіома, яку я завдяки Еммі Анатоліївні засвоїла давно. Це дуже серйозний складник самопізнання, адже образа вказує на неправдивість людини з собою та іншими і без трансформації цієї вади дуже складно просуватися сходинками саморозвитку.
-
«Війни можуть зникнути з лиця землі, якщо два покоління дітей не побачать у своїх іграшках знарядь для ведення бойових дій» [1, с.104]. Як шкода, що в нашій країні й досі на поличках для продажу зовсім не мирні іграшки…
- «Звички, звичаї та традиції мають бути спрямовані на профілактику всіх видів хвороб та зміцнення всіх видів імунітету» [1, с. 139]. Це головне у житті кожної родини.
- «Батьківський обов'язок щодо створення правильних (поважних) взаємин у сім'ї неможливо виконати без наявності в них миролюбності, терпіння, розуміння та прощення»[1, с. 194]. Усі перелічені якості знаходяться на 1, 2, 3, 4 сходинках V-го рівня таблиці «Леонардо». До цього прагнемо усі ми – ті, хто відвідує семінар «Культура духовного здоров’я», і я дуже хочу, щоб якомога більше родин будували свої взаємини саме на цій висоті.
- «Откровение дается, как напутствие. Откровение о духовном материнстве дается всем женщинам земли.
Много ответственности принимает на себя та, что решила стать матерью.
Матерью родительницей.
Матерью-учительницей.
Матерью духовной.
Благо той, которая сумеет вместить в себе эту тройственность. Ее дитя получить знания Истины.
Ее дитя станет разумным, высоконравственным, свободным Человеком…
Стать матерью духовной никогда не поздно»[1, с. 5].
Суть книги (що її вирізняє) – триєдність світу фізичного, душевного, духовного. Мене вразив такий підхід до материнства. Думаю, це важливо для наступаючої Епохи Співчуття
2. «Очевидно, що на суспільну мораль та розвиток душевно-духовних якостей у спільноті людей впливає не клімат, не назва країни, не державний устрій і навіть не національність. Що ж тоді?
На поведінку будь-якої людини впливає наявність внутрішньої культури. Внутрішня культура – це сукупність досягнень у розвитку інтелекту, сили волі, справедливості у вчинках. Іншими словами, розумно мисляча людина, керується честю, совістю та почуттям власної гідності у своїх словах та вчинках» [1, с.72].
Це одна з наскрізних думок книги про те, що свідомі батьки мають ставити перед собою задачу розвитку в собі і в дітях внутрішньої культури, щоб стати людиною розумно мислячою, прикладом для наслідування, позитивним магнітом для оточуючих.
3. «Батьки зобов'язані пам'ятати про відповідальність виховання в людині принципів добра і в той же час, про своє завдання – навчити дитину орієнтуватися в логіці подій, що відбуваються. Не менш важливо навчити дитину протистояти злу в навколишньому середовищі собі подібних.
- Ще навчити самостійності та працьовитості.
- Ще навчити миролюбності та терпіння.
- Ще навчити взаємодопомоги та безкорисливості.
- Ще навчити відповідати добром на добро, а на зло – справедливістю. Так радив великий мудрець Конфуцій.
Працьовитість розвиває самостійність, зміцнює почуття відповідальності.
Миролюбність та терпіння сприяють розвитку справедливості.
Взаємодопомога зміцнює дружелюбність, яка поступово переростає у безкорисливість.
Таку людину – працелюбну, безкорисливу, самостійну можна виростити лише в аурі любові, співчуття та милосердя [1, с.124].
Ця фраза дуже ємно формулює і деталізує головні задачі збереження генофонду і перелічує базові якості людини розумно мислячої, які цьому сприяють. Атмосфера, в якій дитина зростає, дійсно сильно на неї впливає.
4. «Виховання дитини буває успішним завжди, якщо обидва батьки підходять однаково до своєї місії та повернення боргу.
Батьківський обов'язок передусім треба визнати перед Богом. Творець роду людського вручає, як дар життя чада до рук його кровних батьків…
Подібними категоріями про обов’язок мало хто поки що мислить» [1, с. 195].
Все ж важливо, щоб так мислили і так розуміли свій батьківський обов’язок якомога більше батьків. Переконалась на прикладі різних родин у вихованні і результатах, які суттєво відрізняються у родинах, де є єдність між батьками, і де такої єдності у підходах до виховання немає.
5. «Он мыслью Мать Любимую молил:
«Молчи! Пусть о Тебе мучители
не знают».
И Мать молчала, боль Его и скорбь
В себя вбирая, сколько было силы.
Распятие, и смерть, и снятие
С Креста.
Пережила. И ни одной слезы не уронила.
Не плачем, не стенаньем, не мольбой, -
Любовью Сына в Небо проводила.
О, Мать Великая!О, Дева, Божья Мать!
Дай силу разуму, чтоб Подвиг
Твой понять»[1, с. 66].
Це приклад неосяжної висоти жертовної, Божественної материнської любові. Дуже зворушують ці слова щоразу, коли їх читаю.
Глава «Створення образу»
«…Уяви собі, кого б ти хотіла виростити? Яку людину ти зумієш виховати? Які якості, здібності чи навіть талант ти зумієш помітити у своїй дитині, допомогти їй розвинути і тим самим зробити її щасливою? Зовсім не обов'язково бажати своїй дитині багатства, слави,кар'єри. Не в цьому щастя, не всім це під силу, не багато хто витримує таке випробування в житті з гідністю. Чи не правильніше побажати своєму майбутньому спадкоємцю мужності, чесності, стійкості?Ще не забудь про правдивість, справедливість, доброту, милосердя, співчуття, любов, здібності і силу?» [1, с. 23].
Дійсно, навряд чи знайдеться така людина, яка не хотіла б бачити щодо себе такі якості від оточуючих і, звичайно ж, насамперед від своєї дитини.То чому ж не виховувати дітей з такими якостями, прищеплюючи їм на власному прикладі конструктивне, гуманне ставлення до різноманітних життєвих обставин, людей, тварин? У підсумку дитина виросте гармонійною, багатогранною особистістю. І звісно ж «Створюючи уявний образ своєї майбутньої дитини, попрацюй створити образ і майбутньої його матері (себе), щоб йому не було соромно за неї ні в дитинстві, ні в юності, ні в старості» [1, с. 25-26].
Глава «Наповнення душі»
«Якщо ти збираєшся жити довго, то не лякайся жодних проявів цього життя, якими б страшними вони (ці прояви чи обставини) не були.Цьому і навчи свою дитину.Вона також збирається жити у світі людей. Бути безстрашним – значить вміти виживати у найнеймовірніших труднощах.Не лишай малюка радості подолання перешкод своєю працею.Не роби за нього справи, не думай за нього.У всьому, що він захоче пізнати і звідати сам, допоможи йому.Постався до його інтересів надзвичайно шанобливо.Самовизначення у людині не має подавлятися батьками. Не можна прожити чуже життя, а тому дозволь своїй дитині з перших днів жити її життя самій.Лише з необхідною твоєю допомогою, поки вона не навчиться обслуговувати себе сама» [1, с. 59-60].
Хоч би як нам хотілося реалізації в дитині наших нездійснених цілей, планів, мрій, можливо, продовження справи сімейної династії, необхідно чути, бачити те, чого хоче, про що мріє сама дитина.Для цього батькам необхідно дати можливість своєму чаду знайти через спроби та можливі помилки ту сферу діяльності, яка до вподоби новій людині.Тільки тоді вона буде щасливою.
Глава «Навчися не створювати проблем»
«…для створення сім'ї має бути як мінімум три необхідні атестати зрілості.
Перший атестат зрілості для утворення сім'ї та продовження роду людського – це статевозрілий вік.
Мудрі батьки знає та пам'ятає про те, що для щасливого життя його дитина має отримати і другий атестат зрілості – це освіта та робота.Освіта розвине в людині впевненість у собі, а робота дасть матеріальну незалежність від усіх.
Але ідеальну сім'ю може створити тільки та пара, де обидва одружені матимуть по три атестати зрілості.
Третій атестат – це зрілість душі.У людині проявляється вміння слухати та чути своє серце.Воно ніколи не бреше. Навчися слухати своє серце у будь-яких справах, які починаєш.Якщо воно дає згоду, то ти робиш свою, правильну справу.Якщо ні, то готуйся до проблем.
Можна навчитися вирішувати свої проблеми та чужі, жити, долаючи їх.Це неабияке досягнення.
Але можна навчитися не створювати проблем ні собі, ні людям.Це мистецтво набагато цінніше!» [1, с. 85-87].
Важливі постулати про три атестати зрілості та вміння не створювати проблем.Цю інформацію необхідно доносити дітям і вдома та в школі, щоб не було скоростиглих шлюбів, покинутих дітей, щоб не множилися нещастя. А найкраще на власному прикладі прищеплювати паростки любові, гармонії, сімейного щастя власним дітям, учням, маленьким та старшим співгромадянам, які оточують нас.
Закінчивши прочитання книги «Духовне материнство», мені хочеться поділитись своїми думками щодо таких цитат.
У главі «Робота» автор рекомендує жінкам не звалювати на себе весь вантаж домашньої роботи, а справедливо розподіляти його між усіма членами сім'ї. Порушення цього правила може призвести до того, що дівчинка в такій сім'ї виросте з психологією рабині, а хлопчик прийме за норму батрацьку працю жінки в сім'ї і з неповагою ставитиметься до своєї майбутньої дружини [1, с. 25-26].
Щодо харчування (глава «Спокуси»), то ми завжди повинні пам'ятати про те, що не можна допускати перегодовування. Потрібно враховувати розумні бажання дитини, радитися з нею. Таким чином можна зміцнити силу волі, здоров'я, навчити свободі вибору та зміцнити інтуїцію [1, с. 35-37].
У главі «Відповідальність» йдеться про те, як сімейній парі потрібно вчитися бути самостійними, розраховувати лише на себе та не обтяжувати своїми матеріальними проблемами батьків та родичів. А для цього потрібно мати освіту, яка розвине впевненість, та роботу, яка надасть матеріальну незалежність.
Якщо у дитини будуть милосердні і водночас справедливі батьки, суворі та розуміючі вчителі та віддані друзі, значить вона виросте гідним членом суспільства, який з вдячністю ставиться до тих, хто її оточує [1, с. 80-81].
Література
- Пиньковская Э. А. Духовное материнство. Издание 4-е, доп. Черкассы: Издатель Чабаненко Ю. А., 2013. 200с.
