Діяльність організації
Бібліотека
Медіатека
ПРО ПРИЧИНИ СТРАХУ І НЕПРАВДИВІСТЬ
Практика самопізнання, зокрема за системою Е. А. Піньковської, сприяє розвитку такої необхідної у наш час якості як правдивість, викорінюючи неправдивість індивіда самим з собою, не дозволяючи “прикрашати” себе, приховувати свої вади, допомагаючи не просто розпізнати в собі певну рису, а побачити її відтінки і прояви у реальному житті. Однією з головних причин неправдивості є страх, який відображається на ставленні людини до інших, до себе, до своєї провідної діяльності тощо. Будь-яке проявлене почуття людини є наслідком і для того, щоб зуміти трансформувати страх слід зрозуміти, що спричинило його появу.
Першою причиною появи страху виступає сумнів, який найбільше впливає на силу волі людини. Людина, яка сумнівається у собі, відчуває внутрішні коливання, нестабільність, що спричиняє появу панічного страху, боязні. Перебуваючи у такому стані, особа не здатна логічно міркувати, тому припускається промахів і помилок.
Другою причиною страху виступає відсутність або недостатня кількість знань, яка має форми невігластва, неосвіченості, некомпетентності. Невіглас боїться усього, страх викликає у нього роздратування, за яким він проявить нахабність у словах і вчинках; йому притаманна зловредність, яка породжується агресивністю. Неосвічений боїться того, що не знає, що погано уявляє собі в силу свого невідання. Неосвіченість (мається на увазі недостатня обізнаність у теорії самопізнання) у людини злобної викликає боязнь за самого себе, за тих, хто поруч, за свою роботу, справу. У думках такої людини приховано, як правило, озлоблення на тих, кого вважає винними у своїх невдачах. В емоціях вона генерує гнівливість, у словах нерідко можна почути нахабність, а у справах помітити мстивість. Недостатньо освічений індивід має численні забобони, легко піддається почуттю панічного страху, швидко впадає у стан обурення, здатний на ризикований, навіть зухвалий вчинок. Для того, щоб перестати відчувати страх перед суб’єктами і об’єктами оточуючої дійсності, слід докласти вольових зусиль до отримання більших знань про них, вникнути у сутність того явища, якого боїшся. Необхідною умовою успішності окресленого процесу виступає наявність усвідомленого бажання змінити себе.
Третьою причиною появи страху є гординя, яка притаманна людям, які досягли у своєму житті певних висот, здобутків і бояться їх втратити. Як правило, це острах втратити щось із ряду матеріальних цінностей, оскільки духовні знання такою людиною тільки починають здобуватись або й взагалі відсутні. Якщо ж розглянути людину, яка розвивала у собі високі моральні якості, досягла певних вершин, але при цьому пройнялася непомірною повагою до себе, забула про тих, хто їй допомагав у цьому становленні, то присутність у ній страху буде також цілком зрозумілою.
Четверта причина появи страху – страждання. У стані страждання індивід переосмислює те, що втратив. Втрата матеріальних благ викликає страждання і страх бідності, втрата визнання – страх забуття, втрата здоров’я – страх майбутнього нездоров’я і безпорадності тощо. Але саме на стадії страждання людина, якщо вона має силу волі, може перевести її в силу духа і здобути знання про те, як їй подолати перешкоди і спланувати своє подальше життя [2, с. 30–38, 363].
Виходячи з вищезазначеного, розуміємо, що абсолютно позбутися страху неможливо. В житті людини неодмінно будуть виникати ситуації втрат, поставати завдання, у виконанні яких вона буде на перших порах некомпетентною і сумніватися у власних силах, може з’являтися спокуса хоча б в незначній мірі перебільшити свої заслуги і досягнення. Перевага людини, яка системно займається самопізнанням, полягає у тому, що вона, знаючи про неминучість переживання почуття страху, може підготуватися за принципом “очікуй несподіваного” до будь-якої несподіванки і захистити себе.
На етапі сумнівів людина не здатна до творчості, вона зайнята лише собою і власними проблемами, обтяжуючи ними інших. Страх блокує в людині здатність усвідомлювати, що вона вчиняє, та зменшує її дієздатність. Подолавши страх і надихнувшись своїми успіхами, вона стає активною, але при цьому замиловується собою, проявляє гордовитість, пихатість, публічно підкреслюючи вагомість своїх здобутків. Якщо людина сама не оцінить такий свій стан, як неприпустимий для сучасної інтелігентної людини, і не переживе стан сорому і каяття, то неодмінно отримає зворотній зв’язок у формі поради, зауваження, образи, втрати поваги за свою гордовиту поведінку. На цьому етапі важливо не затриматися у стані саможалю, самобичування, суму, який небезпечний самовиправданням, самопрощенням, розвитком депресії. Здобути знання про себе може лише той, хто самокритично проаналізував свої помилки, зрозумів як варто було себе поводити, виявивши готовність до саморозвитку. Таким чином, згідно з наведеною схемою: сумніви страх гординя страждання знання уміння бачити період змін (незадоволеність), людина долає в собі негативні прояви та вступає в творчій процес самовдосконалення і самореалізації.
Для перевірки власної правдивості можна скористатися наступною самодіагностичною методикою.
Самодіагностична методика«Чи правдива ти людина?»
Оціни себе, порівнюючи і співставляючи свої вчинки в минулому та сьогоденні. Перевір, ти брехливий за своєю сутністю чи правдивий? Відповідай «так» чи «ні» швидко, без роздумів:
- Чи любиш ти виправдовувати себе?
- Чи приховуєш свої неблаговидні вчинки, щоб про це не дізнались?
- Чи вмієш надати опір тому, хто вказав на твої прорахунки?
- Чи любиш поплакати, якщо тебе спіймали на чомусь непристойному?
- Чи соромишся будь-якого зауваження, яке розкриває твою недосконалість?
- Чи у кожному зауваженні бачиш не лише те, про що сказано, але й те, чого не побачили інші?
У різний час, з різними людьми, за різних обставин твоя реакція буде іншою, це зрозуміло, але ти повинен знати, що виправдовуються завжди винні. Чим несамовитіше нападаєш на інших, відстоюючи свою правоту, тим більшою є твоя особиста провина у даному випадку. Звинувачуючи інших, виправдовуючи себе, така людина не побачить своєї помилки і ще раз програє. І знову звинуватить, і знову не побачить. Так буде продовжуватися доти, поки помилка не стане фатальною [2, с. 690; 3, с. 91–92].
Правдивість робить людину безстрашною, впевненою в своїх починаннях і забезпечує їй миролюбне просування до мети. Збагачення цієї високої моральної риси є результатом постійної внутрішньої роботи індивіда щодо розпізнання у собі лестощів, хитрощів і неправдивості, а також трансформації їх у щиросердне розуміння дій протилежної сторони, у відкритий діалог, сповнений почуття власної гідності і терплячого ставлення до недоліків іншого [1, с. 51].
Література
- Евтух Н. Б. Культура взаимоотношений : учебник / Н. Б. Евтух, Т. В. Черкашина. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2010. – 340 с.
- Пиньковская Э. А. Спаси и сохрани : в 3-х т. / Э. А. Пиньковская. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2011. – Т. 1 : Кто ты? – 814 с.
- Самодиагностика. Сборник тестов : учеб. пособ. / под общей ред. Н.Б.Евтуха, Т.В. Черкашиной. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю.А., 2010. – 240 с.