Товариство культури "Світло"

ДУМКИ ПІСЛЯ «СКЛАДНИХ ОПОВІДАНЬ»

Аносова Анастасія Викторівна

Книгу «Складні оповідання» Емми Піньковської я не перечитувала «від корки до корки» кілька років. На роботі нерідко зверталась до оповідань «Позитивне мислення», «Концтабір під назвою «сім’я», «Утопія? Реальність», а от повністю давно не читала.

І от, виконуючи «завдання на канікули» – перечитати книгу, – я отримала враження, наче з нею близько не знайома, хоч сюжети упізнавались. Здивована не була. Адже не вперше стикаюсь із цим феноменом і маю його пояснення: книги мудрі – багатошарові. І кожного разу при взаємодії з ними ти отримуєш те, до чого готовий, те, чого потребуєш.

То до чого я була готова цього разу? Які фрагменти і цілі оповідання прочитались «як нові», «незнайомі»?

Зовсім по-новому прочиталось перше оповідання «Період змін», де автор описує нечистоплотність, яка проявляється в усіх сферах життя людей, суспільне розшарування через норми капіталізму, за якими ми почали жити, корупцію, яка буйно розквітла і серед чиновників, і в бізнесі, і в житті звичайних людей.

У світлі подій, які ми зараз переживаємо, рецепти, наведені у кінці оповідання накреслились як програма щоденних дій:

-       для розумних людей – не піддаватися паніці;

-       для розумно мислячих – підтримувати душевну рівновагу всередині себе (добрими думками і мирними почуттями);

-       для людей мудрих – не озлоблюватися на оточуючих людей, як би вони себе не поводили. Не пасувати перед подіями, які відбуваються навколо. Допомагати тим, хто просить про допомогу. Захищати тих, хто потребує твого захисту [1, с. 8].

З моменту написання книги вади, про які написано в книзі, як на мене, стали ще більш очевидними і тому думка автора, що «в сучасному світі слід писати, співати, говорити і складати вірші про культуру взаємин між людьми. Про мистецтво створення сім’ї та виховання дітей. Про мистецтво мислити і цінувати життя. Про уміння любити. Про те, як бути вірним, чесним, справедливим, безкорисливим і свободним», набула не просто ще більше більшої актуальності, а стала потрібною як повітря [1, с. 18].

По-іншому прочиталось і оповідання «Два погляди» про різницю між очевидним і дійсним, і про те, що потрібно не забувати дивитися крізь призму любові і співстраждання на ближнього як на самого себе і вчитися мати головного суддю і прокурора у серці, в совісті. Тоді не потрібні заборони, а праця перетворюється у творчість на благо людей [1, с. 30-36].

Вкотре нагадала собі, що «жарт, спрямований в бік іншої людини – це витончена агресія. Можна сказати, що це завуальований вид удару… часто жарт спрямований на звеличення власного «я» [1, с. 39], і про відповідальність за слова, думки, емоції, які я продукую. І що у конфлікті слід побачити свою долю провини, покаятися і попросити пробачення:

-       за те, що не зуміла своєю поведінкою проявити у людині, з якою поконфліктувала, краще, а витягнула з неї гірші якості;

-       за те, що оточуючі отримали замість спокою – роздратування, замість енергії любові – стріли ненависті чи злості;

-       за те, що не виконала доручення Того, хто послав мене на цю Землю. Послав, щоб і через мене ствердити велич і благородство Жіночого Початку у сучасному розбещеному війнами і ненавистю людстві [1, с. 43-44].

Глибше прочитались міркування автора в оповіданні «Народження і смерть» про вічність, про народження, розвиток і смерть фізичного тіла і душі, про випробування для духу [1, с. 69-80].

І окремо дякую автору за радість зустрічі з героями оповідань «Пиріжки з яєчною шкаралупою», «Наречена», «Ненормальне кохання», «Якось у бібліотеці», «Вчинок», «Горда Федя», які дарують і радість спілкування, і повертають до розуміння необхідності цінувати і шанувати тих, хто поруч, їхню працю, дарувати взаємну турботу і любов.

Література

1. Піньковська Е.А. Складні оповідання. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю.А., 2014. 188 с.