ТАКІ ЗВИЧАЙНІ ЛІНОЩІ…
Що стоїть за звичайними лінощами? Чому інколи хочеться полінуватися? Та чому небезпечно надовго залишатися у цьому стані?
Поміркувати над цими запитаннями запрошуємо, знайомлячись з нижченаведеними тематичними уривками з книг Емми Піньковської «Хто ти?» та «Егологія», присвячених самопізнанню і самовдосконаленню. Тож цікавого самодіагностичного читання!
1. Від наявності лінощів – з’являється цинізм у думках по відношенню до інших – часто присутнє сум’яття у почуттях – буває сором’язливість у словах – відсутні терпіння і терпимість у вчинках…
Ледачий, тобто недостатньо організована в ритмі самопізнання людина, часто побоюється невірно вчинити. Тому вона буває цинічною, що розгублена у думках своїх. Прагнучи виглядати краще, ніж є насправді, буває сором’язливий у своїх почуттях. У неї відсутнє бажання діяти постійно на благо когось і працювати безкорисливо не любить. Така боязка зовні людина не завжди рахується з думкою інших, тому здатна уїдливо осміювати усіх поза очі. Хіба мало таких знайомих і колег сьогодні? І хіба такій людині до звільнення від власної вади?
Така людина сподівається на краще, але сумнівається. Любить, але ревнує. Вірить лише авторитетам, які визнані усіма. Два кроки такому до звільнення від боязкості.
Зроби їх! [1, с. 33-34]
2. Перевір, чи не ледачий ти?
Людина, позбавлена лінощів, яка вона?
Якщо ти не ледачий, ти ніколи не будеш невігласом [1, с. 36].
3. Ледача людина відчуває не страх, а зневір’я. Це, здебільшого, через відсутність віри у себе, у свої сили. Ледача людина завжди має менше, ніж може. Менше знань, менше благ, менше влади. Вона ані холодна, ані гаряча. Вона тепленька. І байдужа.
Бійся стати таким! [1, с. 39]
4. Які якості знижують працездатність людини?
Ледачий – духовно нерозвинена людина не приносить користь ані собі, ані людям, ані землі, ані небу. Що поробиш, вона така. Вона марна для еволюції.
Хворий – від того і хворіє, що недочитав, недоміркував, недозрозумів, хто він, навіщо він, навіщо живе, що має в житті зробити. Тому живе, набиваючи гулі, щось роблячи, страждаючи душею і тілом. Необхідні знання. І в першу чергу про себе.
Той, хто сумнівається – цей знає і немало. Розвинув свій інтелект до певного рівня, загордився собою, замилувався і потрапив у застій на одному місці. Духовність у ньому ще незріла, хоча вже почав опановувати і ці знання. Такий часто має сумніви.
…Проаналізуй, чи часто ти відмовлявся від справи, що була тобі запропонована і яка не передбачала прямої вигоди для тебе?
Якщо такі випадки були, то згадай, як виправдовував себе?
От і оціни свою працездатність, працелюбність і самостійність. Це індикатор наявності духовності в тобі [1, с. 96-97].
5. Якщо ти дуже втомився – дай собі перепочити й озирнутися. Дізнайся, чого хочеш? Чи є бажання і чи можеш продовжити рух далі вгору? Чи просто йти уперед? Чи лежати і нічого не робити, страждаючи, що не побачили твоїх зусиль, не оцінили, не винагородили за твої досягнення?
Лежачи на дивані чи в гамаку – це теж життя.
У ньому поступово відбудеться твоє закисання, потім загнивання середовища, що тебе оточує, потім і інші навколо засліпнуть, слідом за тобою, чи оглухнуть, чи стануть злими на тих, хто далеко пішов уперед і дихає легко і живе радісніше [ 1, с. 307-308].
6. Наявність ліні в собі людина маскує, звичайно, але це визначити нескладно. Прислухайтеся до відповідей тієї людини, у якої ти вирішив визначити наявність ліні.
Запропонуй своїй дитині чи колезі, другу, знайомому, підлеглому почати нову справу. Можливі відповіді:
Усі ці відмови свідчать в першу чергу про відсутність певних професійних знань чи навичок їх застосування у людини (треба вчити!). У другу чергу – про недостатню прихильність до тебе особисто (тобі треба замислитися!). У третю чергу – про наявність лінощів у такій людині (треба лікувати!). У четверту чергу – про небажання чи страх взяти відповідальність на себе (треба надихнути на самостійність). У п’яту чергу – невизнання тебе лідером (чому?).
…наявність неприборканої ліні у людині – це індикатор її неорганізованості і сигнал тривоги. Усі лінивці у теперішньому житті – це відступники у минулих життях. Вони починали духовне сходження і скочувалися. Вдруге надолужувати складніше, ніж йти одразу. Вирати сил, засобів і часу на неголовні, дрібязкові, але численні справи виснажують сили, можливості, час людини. Так відбувається з тими, хто не знає законів доцільності й сумірності, а також закону доцільності (вибору головного).
Людина, яка знає про ці закони, вчиться бажати те, що може зробити, досягнути і дізнатися самостійно [2, с. 271-274].
Використана література
