УКОТРЕ ПРО ПРАВДИВІСТЬ
Для того, щоб бути правдивим і уміти віднайти приховану від самого себе правду, необхідно з дитинства піднімати планку моральності, пояснюючи дитині, «що таке добре і що таке погано» і, що «краще – ворог хорошого», та виховуючи в ній почуття правдивості. Адже, як зазначає, Е. Піньковська у книзі «Повість про дорослішання однієї дівчині», боягузлива дитина виростає у боягузливого дорослого, а брехливі і боягузливі люди не здатні на дружбу, оскільки можуть обманути і навіть вчинити підлість [3].
Вороги у людини бувають різні: зовнішні і внутрішні. Для когось зовнішніми ворогами бувають незнайомі люди, яких вони у чомусь звинувачують, для інших – родичі і друзі. Водночас у людей мудрих ворогів у зовнішньому оточенні взагалі не існує, оскільки така людина «не носить камінь за пазухою» і має у своїх думках добрі наміри.
Нещасною роблять людину її внутрішні, незримі вороги, зокрема, неприборкані емоції – образливість, осуд, самовиправдання.
Згадалась легенда про Правду, наведена Е. Піньковською у книзі «Хто ти?», де молодий чоловік пішов на пошуки найпривабливішої дівчини на ім’я Правда. Він найшов її, здолавши складний шлях, на вершині гори й покликав. Правда озирнулась. І юнак відсахнувся, адже на нього дивилась зморщена стара:
- Так, я твоя Правда.
- Але як?! Люди говорять, що ти – прекрасна!
- А ти збреши, – сказала Правда. – І ніхто не дізнається правди [2, с. 42].
Так у житті насправді і є. Самісінька правда, без брехливих прикрас своїх думок, слів, вчинків – некрасива, неприємна. Та не слід соромитися правди про себе. Той, хто наважився побачити її, вже досягнув вершини гори. І так від вершини до вершини, можна дійти до Істини. А Істина – це Божественна правда.
У главі «Уроки з розвитку пам’яті» у книзі «Хто ти?» Емма Піньковська пише про те, наскільки тісно правдивість пов’язана з іншими людськими рисами: «Правдивість без честі не є тим, що звеличує. Сміливість без правдивості і честі виглядає як нахабність. Правдивість, честь, чесність, почуття власної гідності, якщо вони розвинені в людині, допоможуть розвинути в собі все, що вона забажає розвинути» [2, с. 643].
У главі «Ще раз про правдивість» в книзі «Детектор лестощів» автор каже: «У світі правди немає брехні, отже нема кого судити за обман. Закони у світі правди не забороняють, а попереджають».
Далі Емма Анатоліївна подає схему кроків, долаючи які, людина стає носієм правди:
- навчитися бути правдивим із сторонніми людьми. Це легко;
- стати більш правдивим з колегами;
- опанувати правдивість у взаєминах з друзями. Це складніше;
- побудувати правдиві взаємини з коханою людиною. Складно;
- стати правдивим у думках, наодинці з самим собою. Неймовірно складно.
Міри абсолютної правдивості на Землі досягають одиниці. Це правдивість святих людей перед Богом [2].
Емма Анатоліївна зазначає, що лінива, лицемірна, хитра людина, якщо їй дати владу, побудує навколо себе систему взаємин, що будуть просякнути цинізмом, фальшю, лестощами. Щоб не стати на цей шлях, необхідно займатися самопізнанням і самовдосконаленням, щоб вчасно помітити і трансформувати в собі перелічені вади. «Людино, пізнай себе. Пізнай, і ти опинишся в новому для себе світі» [2].
Список використаної літератури
