Діяльність організації
Бібліотека
Медіатека
ПРО ПОЧУТТЯ МІРИ
Почуття міри – не окрема якість особистості людини. Розвинене почуття міри – це результат великої роботи людини над собою, рівнем своєї свідомості (коли егоцентричне «Я» йде з перших позицій, а їх займає займенник «Вони», а ще краще «Ми»), зменшенням егоїзму і багатьох інших недоліків.
Міра для людини розумно мислячої, яка прагне духовності, проходить за лінією «золотого перетину» 67:33, де 67 – це інтереси інших, думка про спільний добробут, спонука до творення добра, і 33 – здоровий розвиток власної особистості.
У повсякденному житті, мені зокрема, відчувати золоту середину у потребах, бажаннях і можливостях непросто. І, втративши зосередженість, пильність, самоконтроль за формулою «хочу – можу – треба», самовладання навіть незначною мірою, маю в результаті порушення у балансі сил, внутрішньої рівноваги, що обумовлює відповідні наслідки.
У книзі «Казки про Габріелу» Емма Піньковська пише, що благородна людина, яка прагне до самопізнання, має прийняти як безумовну поведінку для себе дії за принципом «Отримуючи – віддавай». Інакше, попереджає автор, можуть посипатися несподівані неприємності. І тут головне – формування власного почуття міри.
Емма Піньковська радить чітко для себе осмислити: скільки ти хочеш, скільки можеш отримати і скільки тобі насправді потрібно.
І далі ми знайомимося з переліком якостей, які слід у собі розвинути, щоб таке осмислення було правдивим і реалістичним:
- скільки ти хочеш – ця міра перебуває у прямій залежності від почуття вдячності у кожній людині;
- скільки ти можеш утримати, витримати, донести, залежить від розвитку інтелекту;
- скільки тобі потрібно – залежить від наявності скромності;
- і, нарешті, для чого це потрібно тобі саме зараз – залежить від стану пам’яті [1, с. 143-144].
Про те, що почуття міри розвинуте достатньою мірою в людині саме благородній Емма Піньковська пише і в книзі «Детектор лестощів» у главі «Почуття міри», акцентуючи, що розвинуте почуття міри завжди є здобутком того, в кому розвинуте і почуття власної гідності. Для того, щоб гідність людини стала вагомою, необхідно, щоб сукупність властивостей, які характеризують високі моральні якості, були представлені не менше ніж 7-ма чеснотами. І людина має усвідомлювати цінності цих властивостей, тобто свідомо і самостійно розвивати їх у собі до потрібної висоти, щоб відчути повагу до себе [2, с. 69-70].
Це завдання не з легких. І для його виконання потрібно мати переконання, сформовані моральні й духовні цінності, з якими потрібно звірятися у повсякденні.
Слід розуміти, що формування почуття міри – процес, який буде постійно супроводжувати людину розумно мислячу по мірі її сходження до вершин духовної культури. Просуваючись сходинками самовдосконалення (див. таблицю «Леонардо» з 5-ої сходинки IVрівня і вгору), внутрішній компас (інтуїція) підкаже, по відношенню до чого зараз потрібно розвивати почуття міри. Чим вищою є сходинка чи підсходинка у сходженні, тим до все менш матеріально відчутних речей доведеться його формувати. Усе ясніше буде видно марнотратність не лише в грошах, але й у силах, непомірність не лише у їжі, але й, приміром, у впертому бажанні навчити чомусь того, хто навчатися зовсім не хоче. Неприємно побачити і свою недовіру до янгола-охоронця, Бога, який допомагає і влаштовує все в житті кожного, в тому числі і моєму, найкращим способом. У результаті цієї недовіри відбувається перевитрата сил на те, щоб підстрахувати усі ситуації, які малює тривожний егоцентричний розум.
Визначити, яка висота у формуванні почуття міри вже взята, можна використовуючи рекомендації Емми Анатоліївні, наведені у главі у вигляді семи завдань:
- Навчитися вставати з-за столу з легким почуттям голоду.
- Навчитися вчасно замовкнути (щоб не сказати зайвого, не розізлити співрозмовника, не посваритися з опонентом).
- Навчитися своєчасно уходити, згідно етикету, з будь-якої кампанії, від тих, хто сперечається, роздратований, розгніваний (якщо не вдалося їх примирити і заспокоїти).
- Навчитися вільно залишати чи поступатися справою, у якій здобув успіх, своїм учням, колегам, соратникам (якщо бачиш у тому необхідність).
- Навчитися суміряти свої сили з бажаннями (за віковими й іншими можливостями).
- Навчитися уникати засмученості (від власних чи кимось навіяних мінорних спогадів).
- Бути готовим залишити земне життя без жалю, але з надією (коли прийде час).
Також при розгляді цієї теми доречно згадати розташування закону сумірності у дев’ятці законів вищого порядку, де зліва і справа, пліч-о-пліч стоять закони доцільності і необхідності (вибору головного) [3, с.108-109].
І, звичайно, необхідно усвідомити, що розвиток почуття міри для людини розумно мислячої – це не особиста справа, а важливе суспільно значуще завдання, адже саме міра є основою формування культури споживання, без якої наша біосфера зазнає краху від бездумного і бездушного використання усіх ресурсів матінки-Землі, від забруднення її атмосфери брудними думками і справами [3, с.147].
Тому розвиток у собі мислення за принципом «Не віpьми більше, ніж можна і менше, ніж потрібно» має стати повсякденною нормою кожної розумно мислячої людини, яка усвідомила міру своєї відповідальності за блага, які даровані їй Творцем.
Література
- Пиньковская Э. А. Сказки о Габриэле. – Черкассы: Издатель Чабаненко Ю. А., 2023. – 204 с.
- Пиньковская Э. А. Спаси и сохрани : в 3-х т. - Черкассы: Издатель Чабаненко Ю. А., 2013. - Т. 3: Детектор лести. - 436 с.
- Самопознание и самосовершенствование в схемах, формулах, таблицах : учебно-методическое пособие / под общей редакцией Э. А. Пиньковской, Т. В. Черкашиной; составитель А. В. Аносова. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2018. - 152 с.
