ПРО КУЛЬТУРУ ДУХУ
Глава «Про культуру духу» у книзі Е. Піньковської «Детектор лестощів» обсягом всього дві сторінки [1,с. 20], а я читаю і не перестаю дивуватись проникливості автора у всі сфери життєдіяльності та задвірки душі людської.
У наведеній в главі таблиці досягнень поставлені якості високого рівня – упевненість у собі, рішучість, почуття власної гідності, активність у громадській діяльності, здоров’я фізичне і психічне, гуманізм, і виконати аналіз власних досягнень за вказаними критеріями було непросто.
От, наприклад, активність у громадській діяльності, яка передбачає наявність в мені готовності допомогти, дружелюбності, дисципліни.
Випадки, в яких були і бажання допомогти, і дружелюбність, а не вистачало дисципліни, навчали не давати необдуманих обіцянок, замислитись над тим, чого в цьому прагненні більше – бажання публічності (з третього рівня таблиці «Леонардо»), чи наявності неповноцінних якостей IV рівня. Коли про це писала, згадала один з таких минулих випадків, подумки попросила пробачення і мені стало легше на душі.
Ще наведу приклад: певний час я забирала онуків зі школи, водила їх на гуртки і наші маршрути пролягали дворами, вщент заповненими машинами. Притому стояли вони на розчищених тротуарах, а дорослі і діти ходять по розбитих, а взимку ще й покритих льодом дорогах. Неодноразово викликала поліцію, складала протоколи, в яких просила вжити заходи та надати письмову відповідь. Мені надсилали листи-відписки, які свідчать про недосконалість нашого законодавства. В одному з листів вказала про гроші, які буквально лежать під ногами. З цим листом хотіла звернутись до депутата, але так і не довела справу до кінця. Тим не менше ситуація змінилась на краще – машини стали ставити на відстані, щоб могла пройти людина. Думаю, що у мене були спільники.
Ще одне досягнення, яке розглядається у главі - здоров'я, наявність якого забезпечують помірність в усьому, спокій, знання.
Ще на початку осмислення теорії самопізнання і самовдосконалення, на мене справило протвережуюче враження глава з книги «Эгологія» під назвою «Про культуру здоров’я» [2, с. 27],яка дуже актуальна сьогодні під час пандемії.
Тоді в 2016 році на тест «Хто винуватий?» я дала відповідь: «той, хто захворів і заразив інших» (це про грип), а сьогодні обираю п.7 «я сама…». В главі Эмма Анатоліївна тісно пов’язує стан здоров’я з взаємовідносинами в сім’ї,в суспільстві та по відношенню до Всевишнього. Прочитавши це, намагалась втілювати в життя в міру своїх здібностей і можливостей прописні істини.
Сьогодні частіше всього мій спокій порушується від того, що мої діти та онуки повторюють мої негативні вчинки з минулого і я розумію, що це дзеркало мені. Починаю себе корити за минуле, звідси – тривога, тремор… Тут би і випити пігулку, але беру себе в руки і шукаю рецепти в книгах Эмми Анатоліївни та в інших авторитетів, зокрема протоієрея А. Ткачова. Допомагає і любов до спілкування з природою: річкою, лісом, полем.
У висновку зазначу, що методика самопізнання Е. А. Піньковської служить і прикладом для наслідування, і ліками, в чому переконалась на власному досвіді
Литература