КУЛЬТУРА ЕМОЦІЙ І КУЛЬТУРА ДУМОК У ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Северинчук Людмила Анатольевна
За минулий період відбулися заняття «Культура емоцій» (25 січня 2017 року) та «Культура думок» (15 лютого 2017 року) науково-методичного семінару «Педагогічна система самопізнання і особистісно-професійного самовдосконалення: практичний аспект» для заступників директорів з виховної роботи загальноосвітніх шкіл м. Черкаси та Черкаського району.
Культура емоцій є одним із складників внутрішньої культури індивіда. Вміння володіти собою, залишатися врівноваженим у різноманітних життєвих ситуаціях допомагає зберігати мир у стосунках з оточуючими, дозволяє приймати правильні рішення та діяти продуктивно. Незмінним цілителем душі є, звичайно, природа. Унікальним засобом для відновлення внутрішньої рівноваги є праця: фізична чи розумова. Та найбільш ефективним способом підвищення культури емоцій є систематична робота із самопізнання та самовдосконалення.
Ведуча семінару Тетяна Черкашина, доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки і освітнього менеджменту КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради», підкреслила, що головними причинами відсутності самовладання є незадоволеність певними життєвими обставинами через сумніви, страх чи гординю. Трансформація цих негативних якостей в собі за індивідуальною програмою по таблиці «Леонардо» (автора Е. Піньковської) сприятиме зміцненню емоційного імунітету, а отже, збереженню здоров`я фізичного і психічного.
Формування культури думок як структурно-змістового компоненту індивідуального ресурсу сил людини ґрунтується на принципі «Не нашкодь!». Інтегративним показником культури думок є позитивне, логічне, конструктивне, проектне мислення.
Визначити особистий рівень культури думок можна за допомогою тесту автора Емми Піньковської [6, с. 99], обравши варіант відповіді на запитання «Якими категоріями мислиш?»:
Відсутність миролюбності в думках, марнославство, егоїзм, недостатня самокритичність, тобто заниження власних недоліків і завищення своїх досягнень, проявляється в ситуації невдачі, неуспіху як пошук винного зовні (чи-то батьки винні, чи вчителі, лікарі, начальник, уряд і т. д.). Такий спосіб мислення ніяк не сприятиме знаходженню виходу з складної ситуації, а навпаки, може погіршити її і навіть призвести до стану нездоров’я. Конструктивним буде аналіз ситуації, з’ясування того, які власні якості стали на заваді успіху, чи призвели до конфлікту або ж нездоров’я. Тетяна Черкашина запропонувала скористатися алгоритмом аналізу причинно-наслідкового зв’язку подій [5, с. 243], який передбачає надання відповідей на наступні запитання:
Аналізуючи ситуацію таким чином, людина не впадає у відчай, не витрачає свій час на засудження інших, а направляє свій ресурс сил на самовдосконалення та самореалізацію, підтримуючи мир у стосунках з оточуючими та зберігаючи власне здоров’я: фізичне, душевне, соціальне.
Література