ФІЛОСОФИ, АУ-У-У!
Нещодавно на безкрайніх просторах Інтернету знову натрапив на Оруеллівське:"Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв, не є їх жертвами. Вони - співучасники..." Згадав ще одну популярну цитату: "кожен народ заслуговує на свій уряд" і замислився, що треба зробити, щоб це "заслуговує" стало набагато кращим, ніж було.
Як виявилося, можна налічити кілька рівнів прикладення зусиль.
Але є ще дуже важлива річ, про яку поки що мало хто говорить. Мова йде про шари суспільства та їхній вплив на наше життя. Нагадаю їх, цитуючи Е.Піньковську:
7. Релігія
6. Філософія
5. Культура, наука, освіта, медицина
4. Політика
3. Економіка
2. Правовий захист
1. Армія
Що маємо зараз? На всі рівні державної та місцевої влади (політика), включаючи найвищі пости, прийшло багато людей з бізнесу. І принесли з собою як корисні риси (настійливість, облік, винахідливість, підприємливість та інші якості) з 6-7 сходин ІІІ рівня таблиці «Леонардо» [2], так і невміння бачити причини, намагання бути головним, а то і з нижчих сходин. І навіть "відособленість" (згадайте численні мікро- і макровійни за бізнес між колишніми партнерами і практичне невміння сучасних українських бізнесменів налагодити прозоре і чесне державно-приватне партнерство). А ще дуже яскраво проявилося послужництво, як стадія лестощів (його ще називають "кумівство" – опора на родичів, кумів, партнерів, перевірених і залежних підлеглих) [2, с.391].
Що може і повинне протиставити цьому суспільство? Прихід в політику філософів. Або, якщо комусь не подобається цей термін, – людей, спроможних глибоко осмислювати картину життя, тенденції розвитку суспільства і пропонувати найбільш безпечні і корисні для суспільства шляхи розвитку. Тобто, філософи спроможні заглянути далеко за горизонт нашого прямолінійного бачення і підказати, що треба робити, щоб забезпечити сталий розвиток суспільства. Саме вони можуть стати елітою суспільства – носіями ідеології справедливості, про що говорив ще у 16 столітті українсько-польський мислитель С.Оріховський-Роксолан.
Варто лише пам’ятати, що еліта має звільнитися від елітних хвороб [2, с. 346]:
А далі ланцюжок: немає Бога в серці - немає любові - немає почуття справедливості - немає миру (рівноваги).
Перший похід філософів у владу вже відбувся. Маю на увазі "План розвитку країни", з яким 2006 року пішла на вибори партія "Віче". Цей похід виявився невдалим. З одного боку, це проблеми самих партійців і вищевказаного ланцюжка, з іншого – суспільство продемонструвало, що вперто голосує за невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв.
Навіть після Революції Гідності результати виборів були такими ж. Мабуть, гідності у нас загалом ще малувато. Ось і дороговказ, над чим треба працювати нам самим, вчитись, розвивати логічне мислення та інтуїцію, пам’ятаючи про закони дзеркала та магніту. Плюс – відкрити очі та вуха, щоб почути філософів, які не мають гречки, але, як великий український мислитель Григорій Сковорода, мають честь, гідність і їх неможливо "купити". Для них втрата доброї репутації дорівнює втраті сенсу життя.
Орієнтуватись в сьогоднішньому періоді змін дуже допомагає політичний Лікнеп Е. Піньковської, зокрема:
І на останок, з вступу , з вступу до серії книг «Спаси и сохрани» Е.Піньковської [1, с. 7]:
«Філософи і мислителі, які вміють бачити будь-які явища в цілому, легше враховують помилки минулого, прорахунки в сьогоденні і можуть передбачати перспективу розвитку майбутнього. Таких, мислячих широко, мирних і справедливих людей намагаються обирати в число керівників колективів, глав урядів, вождів. У цих водіїв народних мас (філософів) перевіряється в період змін моральна висота в питаннях міри, милосердя, мужності і мудрості».
Джерела
