ПОРТРЕТ ПАМ'ЯТІ
Якщо оцінювати мою пам’ять протягом життя, то вона середнього рівня, але останнім часом помітила погіршення.
Самопізнанням займаюсь не так давно, а інформації нової дуже багато. Тобто, якщо раніше я чітко пам’ятала, де і про що читала, то зараз шукаю за запитом в пам’яті те, що в данний момент мені потрібно.
Серед оточуючих часто чую вислів – «це вік», але вважаю, що це просто виправдання. Е.А. Піньковська в книзі «Егологія» в главі «Про пам'ять» пише, що погана пам'ять свідчить про порушення законів доцільності, сумірності та вибору головного. [1, 212]
Я замислилась над цим, попрацювала з таблицею «Леонардо» та «Почуттів» [1], пройшлась по 2-й вертикалі останньої, дійшла аж до «образливої образи» і стала розмірковувати про свої старі та нові образи. Праналізувавши, дійшла до висновку, що вони (образи) виникають через мою невдячність. Мені стало сумно, що треба було прожити 60 років, щоб це зрозуміти. Але автор радить не довго засмучуватись побаченим недолікам, то ж я почала діяти. Склала список тих, на кого ображена, попросила пробачення і подякувала тим, хто ближче до мене. Потім проаналізувала свої образи на тих, хто далі - з ними налагодити стосунки було дещо складніше. Після них дійшла черга до тих, кого вже нема на цьому світі. Подумки поговорила з усіма. Через деякий час помітила, що в голові прояснилось, я стала спокійнішою, покращився настрій і життєві проблеми стали вирішуватись з меншими затратами психічної енергії.
Але, але, але… В думках ще часто допускаю «зповзання» в зону «відносного зла», навіть по відношенню до близьких мені людей, що свідчить про низький для мене рівень внутрішньої культури. Намагаюсь наповнюватись цінним, трансформувати ті негативні якості, які заважають «злетіти» туди, де хотілось би себе бачити у таблиці «Леонардо».
Література

Изображение взято https://japsix.ru/kak-prostit-obidu-i-otpustit/