ДВІЙНИКИ
У главі «Двійники» книги Емми Анатоліївни Піньковської «Детектор лестощів» автор звертає увагу читача на почуття образи [2, с. 86-87].
Образа знаходиться на першому щаблі третього рівня таблиці «Леонардо» [1; 2]. Це доволі низько для людини, яка прагне вдосконалювати себе. Корені образи – в неправдивості, тому, просуваючись вверх по стовпцю, її належить перевести саме у правдивість. А це, насправді, досить нелегко. У даній главі автор пропонує методику виходу із стану образи.
Найперше: правдиво спитати у самого себе: «Можливо, людина, яка, як тобі здається, тебе образила, все-таки, була права? Ну, хоч трошки? Визнай це!» Якщо ти переоцінив свої чесноти, а співрозмовник дав тобі більш об’єктивну оцінку, то не слід збуджуватись, ображатись чи виправдовуватись перед ним. Так само себе слід поводитись і у випадку, якщо опонент необ’єктивно оцінив тебе, не побачив твоїх добрих спонук, не захотів побачити твої чесноти і красу внутрішнього світу. Потім автор вказує на те, що кривдник є двійником, відображенням у «дзеркалі» для розумно мислячої людини. І доцільним є в даній конфліктній ситуації віддати йому свій кармічний борг. Як?
Потрібно пильно подивитись на кривдника, пам’ятаючи при цьому, що у самого себе в думках те, що у нього в діях. І працювати над собою, і лише над собою, пам'ятаючи слова прислів'я: «Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива». Тоді не ображатись потрібно, а здивуватись, ставлячи собі пряме питання: «Невже я все ще такий грубий, зухвалий, неосвічений?»
З власного досвіду процесу вибачення кривдника можу сказати, що успішно використовувала описаний алгоритм виходу із стану образи: знаходила свою неправдивість, подумки вибачалась перед кривдником (якщо не було можливості зробити це при зустрічі), потім знаходила у нього п’ять позитивних якостей. Якщо образа дуже атакує, то досить доцільною є молитва про напоумнення для здійснення правильного кроку.
Література