МРІЇ І РОЗЧАРУВАННЯ
Реальності – бажана та об’єктивна – можуть суперечити одна одній. Інколи витрачається надто багато сил і ресурсів заради досягнення бажаного «будь-якою ціною». Після отримання того, чого так сильно прагнув, може відчуватися спустошення. Інколи навіть радість від перемоги гірчить. А буває взагалі відчуття страху, коли проявляються наслідки хотіння. Далі – розчарування.
Неосвічена людина думає, що впоратись з розчаруванням можна через пошук винних в її бідах ззовні.
Людина мисляча, як зазначає Емма Піньковська у главі «Мрії і розчарування» у книзі «Хто ти?», користується ресурсом внутрішньої культури особистості, щоб сформувати новий спосіб мислення, аналізуючи невдачі через призму законів доцільності, сумірності, вибору головного. Проте важливо, що закони ці є чинними за умови, що людина знаходить в аналізі власних невдач свої прорахунки, свої недопрацювання, свою вину.
Саме таким чином формуються:
Найголовніше в процесі самоаналізу – правдивість, що допомагає побачити причину проблеми в собі самому.
З безкорисливими намірами і упованням на Бога, з вдячністю за отримане, за життєві уроки – лише так можна навчитись мріяти без розчарувань.
Література