Зареєструйтесь на нашому сайті, щоб отримати додаткові можливості!

Дякуємо за реєстрацію!

Авторизация

Панько В. І. Філософи, ау!

ФІЛОСОФИ, АУ-У-У!

Панько Валерий Иванович

Нещодавно на безкрайніх просторах Інтернету знову натрапив на Оруеллівське: «Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв, не є їх жертвами. Вони – співучасники...». Згадав ще одну популярну цитату: «Кожен народ заслуговує на свій уряд» і замислився, що треба зробити, щоб те, що «заслуговує» наш народ стало набагато кращим, ніж є тепер?

Як виявилося, можна налічити кілька рівнів прикладення зусиль:

  1. Самому ставати таким, яким хотів би бачити народних обранців чи чиновників. І не лише у діях, а й у думках (варто добре покопирсатися у своїй голові і знайдеться чимало «сміття», з яким варто прощатися);
  2. Стати джерелом інформації для тих, хто поруч, якщо спроможний відсіяти зерна правди від бур’яну маніпулятивної пропаганди.

Але є ще дуже важлива річ, про яку поки що мало хто говорить. Мова йде про шари суспільства та вплив представників цих шарів на наше життя. Нагадаю їх, цитуючи Е. А. Піньковську:

7. Релігія;

6. Філософія;

5. Культура, наука, освіта, медицина;

4. Політика;

3. Економіка;

2. Правовий захист;

1. Армія.

Що маємо зараз? На всі рівні державної та місцевої влади (політика), включаючи найвищі пости, прийшло багато людей з бізнесу. Вони, природно, привнесли як корисні риси (настійливість, облік, винахідливість, підприємливість та інші якості) з 6-7 сходин ІІІ-го рівня таблиці «Леонардо» [2], так і невміння передбачити ускладнення від поспішних чи нерозважливо прийнятих політичних рішень, намагання бути головними, а то і якості з більш низьких сходин, в тому числі «відособленість» (згадайте численні мікро- і макровійни за бізнес між колишніми партнерами і практичне невміння сучасних українських бізнесменів налагодити прозоре і чесне державно-приватне партнерство). А ще дуже яскраво проявилося послужництво, як стадія лестощів (його ще називають «кумівство» – опора на родичів, кумів, партнерів, перевірених і залежних підлеглих) [2, с. 391].

Що може і повинне протиставити цьому суспільство розумно мислячих сучасників? Прихід в політику вчених і філософів. Або, якщо комусь не подобається цей термін, – людей, спроможних глибоко осмислювати картину життя, тенденції розвитку суспільства і пропонувати найбільш безпечні і корисні для суспільства шляхи розвитку. Тобто, вчені добре бачать минуле і теперішнє, а філософи спроможні заглянути далеко за горизонт нашого прямолінійного бачення і підказати, що треба робити, щоб забезпечити сталий розвиток суспільства. Саме вони можуть стати елітою суспільства – носіями ідеології справедливості, про що говорив ще у 16 столітті українсько-польський мислитель С. Оріховський-Роксолан.

Варто лише пам’ятати, що еліта має звільнитися від елітних хвороб [2, с. 346]:

- безбожжя (немає Бога в серці);

- неправдивості (не любить ближнього як себе);

- немиролюбства (не прощає ворога свого).

А далі ланцюжок: немає Бога в серці – немає любові – немає почуття справедливості – немає миру (рівноваги).

Перший похід філософів у владу вже відбувся. Маю на увазі «План розвитку країни», з яким 2006 року пішла на вибори партія «Віче». Однак цей похід успіху не приніс. З одного боку, це проблеми самих партійців і вищевказаного ланцюжка, з іншого – суспільство продемонструвало, що вперто голосує за середняків-невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв.

Навіть після революції Гідності результати виборів були такими ж. Мабуть, справжнього, повноцінного почуття гідності у нас, як у єдиного народу ще немає, а у нації загалом ще малувато. Ось і дороговказ, над чим треба працювати кожному з нас. Над самим собою. Вчитись, розвивати доброзичливість, логічне мислення та інтуїцію, пам’ятаючи про закони дзеркала та магніту. Плюс – відкрити очі та вуха, щоб почути філософів, які «не мають гречки» і їх тому неможливо «купити», але, як великий український мислитель Григорій Сковорода, мають честь, гідність і їх неможливо «купити». Для таких справжніх патріотів втрата доброї репутації дорівнює втраті сенсу життя.

Орієнтуватись в сьогоднішньому періоді змін дуже допомагає політичний Лікбез Е. Піньковської (опублікований на сайті svitlocult.org), зокрема такі його положення:

  1. Народ гідний свого уряду (адже обираються кращі з гірших).
  2. Політики роблять те, про що потай мріють їхні виборці (в справах депутатів, як у дзеркалі, відображається те, що народ має в думках своїх).
  3. Не можна осягнути неосяжне (не можна ощасливити всіх, у всьому і відразу).

І на останок, цитата з книги «Хто ти?» цього ж автора: «Філософи і мислителі, які вміють бачити будь-які явища в цілому, легше враховують помилки минулого, прорахунки в сьогоденні і можуть передбачати перспективу розвитку майбутнього. Таких, мислячих широко, мирних і справедливих людей намагаються обирати в число керівників колективів, глав урядів, вождів. У цих водіїв народних мас (філософів) перевіряється в період змін моральна висота в питаннях міри, милосердя, мужності і мудрості.

Оздоровлення будь-якого застою в суспільній свідомості починається з відродження духовності. Духовність суспільства складається з кількості розумних і просвітлених душ.

Кожна людина, кожен громадянин своєї країни може і повинен зайнятися оздоровленням своєї душі сам» [1, с. 7].

Література

  1. Пиньковская Э. А. Кто ты? (серия книг «Спаси и сохрани») / Э. А. Пиньковская. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2011. – 814 с.
  2. Пиньковская Э. А. Эгология (серия книг «Спаси и сохрани») / Э. А. Пиньковская. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2012. – 438 с. – с табл.

25 1Дебати в Античній Греції

Додати коментар

Захисний код
Оновити